Державна політика проєктування безпечних публічних просторів у повоєнній відбудові

Відбудова України вже стала одним із найбільших викликів для держави та місцевого самоврядування. Нам необхідно відновити житлові будинки, дороги, школи, лікарні, підприємства та громадські простори. Але поряд із питаннями фінансування, строків будівництва та архітектурних рішень є ще одне, не менш важливе, — це безпека людей.

На мою думку, саме безпека повинна стати одним із головних критеріїв якості повоєнної відбудови. Ми маємо можливість не просто повернути містам їхній попередній вигляд, а зробити їх зручнішими, доступнішими та захищеними від сучасних загроз. І цю можливість важливо не втратити.

Безпека починається не з камер та охорони

Коли говорять про безпеку громадського простору, найчастіше згадують відеоспостереження, освітлення, огорожі або охорону. Безумовно, усе це може бути необхідним. Але такі засоби не завжди вирішують головну проблему.

Уявімо нову міську площу. Вона має сучасне покриття, красиві лавки, зелені насадження та освітлення. Водночас поруч із місцем масового перебування людей проходить інтенсивний автомобільний рух. Під'їзд для рятувальників ускладнений, маршрут до укриття незрозумілий, а під час евакуації потоки людей перетинаються.

Формально об'єкт може виглядати завершеним. Але чи можна назвати його безпечним? На мою думку, ні. Безпека повинна закладатися ще на етапі планування території — до того, як затверджено проєкт, проведено закупівлі та витрачено кошти на будівництво.

У міжнародній практиці такий підхід відомий як Security by Design — «безпека за задумом». Його зміст досить простий: краще завчасно передбачити небезпеку, ніж потім витрачати додаткові кошти на виправлення помилок.

Наприклад, правильно розташовані входи, хороша оглядовість території, продумане освітлення, розділення транспортних і пішохідних потоків можуть зменшити ризики ще до встановлення будь-яких технічних систем. При цьому безпечний простір не повинен перетворюватися на територію за високим парканом. Люди мають почуватися в ньому вільно, а не перебувати в атмосфері постійного контролю.

Війна змінила вимоги до міського середовища

До повномасштабного вторгнення питання безпеки публічних просторів переважно пов'язували зі злочинністю, дорожнім рухом, пожежами, громадським порядком та надзвичайними ситуаціями. Сьогодні цей перелік значно ширший.

Необхідно враховувати ракетні та дронові удари, вибухонебезпечні предмети, диверсії, терористичні загрози, перебої електропостачання, порушення зв'язку та можливість одночасного виникнення кількох небезпечних подій.

Особливість сучасних загроз полягає в тому, що одна проблема може спричинити іншу. Наприклад, зникнення електроенергії впливає на освітлення й оповіщення. Відсутність зв'язку ускладнює координацію служб. А неправильно організовані маршрути можуть створити небезпечне скупчення людей під час евакуації. Тому сьогодні недостатньо просто передбачити укриття або встановити систему оповіщення — потрібно розуміти, як ці рішення працюватимуть разом.

Окремої уваги потребує безбар'єрність. Людина на кріслі колісному, ветеран із порушенням мобільності, батьки з дитячим візочком або людина старшого віку повинні мати реальну можливість безпечно пересуватися територією та дістатися до укриття. Безпека, яка доступна лише фізично підготовленій людині, не може вважатися повноцінною.

Гостомель, Буча та Ірпінь: відновлення з урахуванням пережитого досвіду

Особливе значення питання безпечної відбудови має для громад, які пережили бойові дії. Гостомель, Буча та Ірпінь є показовими прикладами територій, де відновлення інфраструктури повинно поєднуватися з новими підходами до захисту людей. Ці громади мають спільний досвід війни, але водночас відрізняються плануванням територій, транспортною інфраструктурою, щільністю забудови та характером громадських просторів. Саме тому однакові рішення для всіх об'єктів тут не працюватимуть.

Наприклад, для міського парку важливо оцінити освітлення, видимість маршрутів, доступність виходів, можливість під'їзду екстрених служб та поведінку відвідувачів під час небезпеки. Для транспортного вузла пріоритетами будуть організація руху, запобігання небезпечному скупченню людей, безпечні переходи та зрозуміла навігація. Для меморіального простору, де можуть проходити масові заходи, необхідно додатково враховувати характер відвідування, управління потоками людей, доступ рятувальних служб та реагування на надзвичайні події. А територія біля школи, лікарні або адміністративної установи матиме власні особливості та потребуватиме окремої оцінки.

Головне — громада повинна знати, які саме ризики існують на її території, хто відповідає за їх зменшення і що необхідно зробити насамперед.

Чому державі потрібна єдина політика безпеки

В Україні вже існує значна кількість нормативних документів, які регулюють будівництво, цивільний захист, пожежну безпеку, благоустрій, дорожній рух та доступність об'єктів. Проблема полягає не стільки у відсутності правил, скільки в тому, що вони часто застосовуються окремо.

Архітектор відповідає за проєктування, будівельник — за виконання робіт, відповідні служби — за дотримання спеціальних вимог, а місцева влада — за організацію відновлення та подальше утримання об'єкта. Але хто перевіряє, наскільки всі ці рішення разом забезпечують реальну безпеку людини?

Мною запропоновано нову модель, яка поєднує міжнародні принципи CPTED (запобігання злочинності через проєктування середовища) із цивільним захистом, протидією навмисним загрозам, безбар'єрністю та стійкістю інфраструктури. Йдеться про зрозумілий порядок роботи: спочатку оцінюємо ризики, потім враховуємо їх у проєкті, визначаємо необхідні заходи, забезпечуємо фінансування, перевіряємо результат і підтримуємо безпеку після відкриття об'єкта.

На загальнодержавному рівні необхідно визначити спільні підходи та мінімальні вимоги. На регіональному — забезпечити координацію і методичну підтримку. А територіальна громада повинна відповідати за конкретні рішення та їх виконання. Такий розподіл дозволить уникнути ситуації, коли об'єкт формально введено в експлуатацію, але за його фактичну безпеку ніхто не відповідає.

Безпековий аудит має стати частиною відбудови

Одна з найпоширеніших помилок — починати із закупівлі обладнання, не розуміючи реальних ризиків. Можна встановити десятки камер, але не забезпечити нормального реагування на подію. Можна придбати систему оповіщення, але не передбачити її роботу без електропостачання. Можна обладнати територію захисними елементами, але створити перешкоди для людей з інвалідністю або рятувальників.

Тому перед реконструкцією чи створенням важливого публічного простору доцільно проводити безпековий аудит. Для частини об'єктів достатньо професійного огляду за єдиним переліком питань, для великих або чутливих просторів потрібне поглиблене оцінювання. Важливо з'ясувати, хто користуватиметься територією, які небезпеки можливі, як люди отримуватимуть попередження, куди рухатимуться під час надзвичайної ситуації, чи зможуть працювати рятувальники та хто відповідатиме за об'єкт після завершення будівництва.

Корисним інструментом може стати паспорт безпеки публічного простору — документ з відомостями про основні ризики, відповідальних осіб, доступні захисні заходи, порядок реагування, стан систем і строки наступних перевірок. Такий документ має бути робочим інструментом, а не папкою, яку відкривають лише перед перевіркою.

Будувати недостатньо. Потрібно забезпечити роботу системи

Ще одна проблема відбудови — фінансування лише самого будівництва або придбання обладнання. Громада отримує сучасну систему відеоспостереження чи оповіщення, але через певний час з'ясовується, що немає коштів на технічне обслуговування, оплату зв'язку, заміну обладнання або навчання працівників. У такому випадку навіть дороге рішення поступово втрачає свою ефективність.

Тому вартість безпеки потрібно розраховувати на весь період експлуатації, а не лише на момент закупівлі. Потрібні підготовлені люди, зрозумілі інструкції, періодичні навчання, перевірка резервних режимів та аналіз помилок після надзвичайних ситуацій. Важливіше знати, чи усунено критичні недоліки, чи доступні евакуаційні маршрути, чи працюють системи за відсутності електроенергії та чи готові відповідальні особи діяти у кризовій ситуації — а не лише рахувати кількість встановлених камер.

Що можна зробити вже сьогодні

Територіальним громадам не потрібно чекати на завершення війни або появу великої державної програми, щоб почати впорядковувати питання безпеки. Першим кроком має стати визначення відповідальної особи або підрозділу, який координуватиме безпеку громадських просторів. Далі необхідно провести інвентаризацію об'єктів, визначити найбільш важливі локації та оцінити основні ризики.

Після цього доцільно обрати декілька різних за призначенням просторів і перевірити на них запропонований підхід — так можна поступово відпрацювати методику аудиту, порядок взаємодії служб, вимоги до проєктування, технічні завдання та правила подальшого утримання. Водночас кожна громада повинна враховувати власні ризики, можливості бюджету та потреби мешканців. Найкращий результат дасть не одночасне встановлення обладнання на всіх об'єктах, а послідовна робота від найбільш небезпечних і важливих просторів до інших територій.

Відбудова має бути безпечною для людей

Сьогодні Україна платить надзвичайно високу ціну за право на власне майбутнє. Тому ми не можемо дозволити собі повторювати помилки минулого під час відновлення міст і громад. Нові дороги, будівлі, парки та площі повинні відповідати не лише архітектурним вимогам — вони мають враховувати реальні загрози, які вже пережила наша країна.

Для мене безпека — це не кількість охоронців, камер чи встановлених огорож. Це система, яка допомагає запобігати небезпеці, зменшувати наслідки подій і захищати життя людей. Саме такий підхід потрібно поступово закладати в державну політику відновлення України.

Ми повинні будувати не просто нові міста замість зруйнованих. Ми маємо створювати простори, в яких люди зможуть спокійно жити, працювати, відпочивати, виховувати дітей та почуватися захищеними. Тому безпека повинна бути не додатковою опцією повоєнної відбудови, а одним із її обов'язкових принципів.

Руслан Папенко, фахівець із корпоративної безпеки

Джерело: UkrPress.fun